Жили люди,
Своя хата і поле,
Своє море і гори,
Так подарував їм Бог!
Прийшли інші,
Кажуть, що вони більші,
Кажуть, що вони старші
І нажали на курок.
Відтяли, забрали.
Ви - це ті, про кого кажуть:
«Проміняв у дитинстві
Совість на шоколадку»
Лиш масштаби інші!
Ви - це ті, кого обходять,
Кого краще не чіпати,
Ваше серце - то камінь!
Де вони, де вони: Тихі добрі слуги світлої моєї сторони?
Де ви, де ви? Знаєте, мене обсіли леви Знаєте, тут
Де я замітала – виступив бруд! Де мої слуги?
Де мої факіри? Де мо...
